Допоможемо обірвати ланцюжок розкрадань

Якщо проаналізувати витрати в сільгоспвиробництві, витрати на паливо виявляться найвідчутнішою статтею. Частка виробничих витрат на пальне часто досягає 30%. І це не межа, адже сума зростає пропорційно обсягам паливних втрат через крадіжку і різного роду зловживання. Залежно від стану справ в компанії вони коливаються від 10% до 30%. І боротися з ними поки навчилися далеко не всі.

"Три мішки державі, один-собі»

Одного разу на семінарі по темі зловживань з паливом в сільському господарстві нас застала зненацька реакція деяких учасників. Кілька представників агрохолдингів відверто дивувалися, навіщо потрібно боротися з розкраданням. Один з них і зовсім поскаржився на те, що його батько-тракторист в такому разі не зможе заробляти на життя.

Нажаль, реальність така, що крадіжка палива стала повсюдною практикою в аграрній галузі і навіть не вважається чимось негожим. Ця «шкідлива звичка» корінням в радянські часи. Як тоді писав Леонід Брежнєв, люди в СРСР жили за принципом: "три мішки державі, один-собі".

Ланцюжок розкрадань може починатися з автозаправної станції. В теорії можна приїхати на заправку і домовитися з оператором, щоб той за символічну плату видав чек на нібито відпущене паливо. На практиці заливається півбака, решта ділиться між учасниками. Ми з такими випадками не стикалися, але неодноразово про них чули.

З «екзотичних» варіантів розкрадання палива можна згадати наступний: в паливному баку транспортного засобу робиться отвір, через який по тонкій трубці і за допомогою моторчика від склоочисника автомобіля паливо зливається в пляшку або каністру. За кожну зміну водій зливає від 2-3 до декількох десятків літрів. Знову ж таки, в залежності від того, наскільки суворо за цим стежать в компанії. Більш витончений метод розкрадань передбачає, що пальне просто не заливається в бак — воно банально ділиться між водієм бензовозу і тим же трактористом.

Виявити зловмисників вкрай складно, оскільки в компанії часто діє кругова порука. Доходить вона в деяких випадках до вищого керівництва. У підсумку крадене паливо розподіляється між усіма ланками ланцюжка — від водія і начальника автопарку до менеджерів вищої ланки.

Пильне око

Найефективнійший спосіб боротьби з розкраданнями — установка датчиків контролю палива. Одним з піонерів на вітчизняному ринку такого обладнання є компанія RCS. На автомобіль або трактор встановлюється бортовий пристрій Teletrack, до якого додатково підключається датчик, що фіксує рівень палива в баку. У режимі реального часу бортовий контролер Teletrack через Інтернет передає отриману інформацію з датчиків. Дані надходять диспетчеру, відображаючись програмним забезпеченням у вигляді треків, графіків і таблиць.

Також в режимі онлайн можна контролювати пробіг техніки, швидкість пересування, витрату палива, кількість зупинок, місце і об'єм заправок та інші параметри. Наприклад, програма задає критерій — простий, не більше 20 хвилин, якщо понад — надходить звуковий сигнал. Це вкрай важливо, оскільки в сільському господарстві будь-який простій веде до неминучих збитків. Припустимо, «піджимає» час використання орендованої техніки, або потрібно терміново прибрати за кілька днів якусь культуру. Важливо, що в онлайні можна контролювати і швидкісні режими. Адже, як відомо, економічність транспортного засобу залежить від стилю їзди десь на 30%.

Всі події відображаються у диспетчера на електронній карті. Умовно кажучи, він бачить, скільки в момент заправки надійшло палива, і його нинішній рівень. Якщо ж хтось встановив шланг і злив пальне — все це видно на екрані. Система реагує і пише, що, наприклад, злито 10 або 20 л. З допомогою датчика можна також визначити місце і час зливу палива. Точність такого пристрою досить висока, похибка не перевищує 1%.

Кожен фермер знає, що під час їзди по пересіченій місцевості у трактора або комбайна через часті нахили втрачається точність визначення рівня палива. Наша компанія розробила датчик, який копіює кут нахилу бака і дозволяє бачити рівень в незалежності від нахилів.

Окупити і примножити

Зазвичай термін окупності таких датчиків тільки за рахунок падіння обсягів крадіжки не перевищує одного сезону. Якщо ситуація з розкраданнями запущена, вони окупаються всього за місяць. Хоча у нас і був символічний рекорд, коли датчики «відбили» витрати за два тижні. У компанії процвітала «махрова» крадіжка: норми палива в машині закладалися на рівні 100 л, а за фактом виявлялося 35 л.

В першу чергу в системах контролю зацікавлений власник, найменше — водій і начальник автопарку. Вони всіляко перешкоджають нововведенням, доходить навіть до відвертого вандалізму і пошкодження датчиків. На перших етапах після встановлення обладнання до клієнтів приходили самі водії з проханням розрахувати їх і повернути трудові книжки. Через тиждень так ніхто і не звільнявся. Благо, на дворі ХХI століття. вони розуміють, що навіть з переходом в нову компанію їх, швидше за все, і там «знайде» датчик контролю палива.

Коли починає працювати система, включається дисциплінарний фактор — людей ловлять на гарячому, вони починають дорожити роботою. Тисяча або дві тисячі гривень, «зароблені» на краденому паливі, не йдуть ні в яке порівняння з зарплатою того ж тракториста.

У цьому сенсі найкращий варіант — мотивація співробітників. Наприклад, все більше компаній нараховують зарплату не за накладною або подорожнім листом, а за результатами GPS-моніторингу. Так, відвіз зерно в Одесу, GPS підтвердив — отримай зарплату. Багато хто вже  цього прагне. Відповідно, персонал зацікавлений, щоб система працювала.

Детальніше про системи контролю палива читайте на сайті компанії RCS.

Матеріал опублікований на сайті:​ latifundist.com